ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ З ФІЗІОЛОГІЇ М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
М'язова діяльність пов'язана з основною властивістю м'язів — здатністю до скорочень, або скоротливістю. Однак м'язи не могли б скорочуватись, якби м'язова тканина не мала ще й таких фізіологічних властивостей, як збудливість і провідність.
Властивість скоротливості виявляється в здатності м'язів до поодиноких або сумарних (тетанічних) скорочень. В організмі завжди відбуваються тетанічні, відносно довгі скорочення м'язів, бо до них надходить не одинокий імпульс, а потік ритмічних імпульсів із центральної нервової системи (ЦНС), причому кожний із них викликає новий скоротливий ефект ще до закінчення скорочення від попереднього імпульсу. Однак в експериментальних умовах можна відтворити поодиноке скорочення; графічне зображення такого скорочення (міограма) дає можливість виділити в ньому три фази: приховану, або латентну (тисячні частки секунди), фазу скорочення і фазу розслаблення (десяті або соті частки секунди).
Найслабше поодиноке скорочення може відбутись тільки при певній мінімальній силі подразнення — по-роговому подразненні; при цьому скорочуються тільки найзбудливіші волокна. Збільшення сили збудження (до певної межі) приводить до посилення скоротливого ефекту, бо при цьому скорочуються і менш збудливі волокна.
Тетанічні скорочення завжди сильніші від поодиноких, проте кожен скелетний м'яз має певний оптимальний режим подразнень (від 100 до 200 імпульсів в сек), при якому його скорочення є найсильнішим.
М'язи зберігають певний ступінь напруження, або тонус, і тоді, коли скорочення не відбуваються. Тонус м'язів має значення для забезпечення стійкого положення тіла в просторі; тільки під час сну, як природного, так і наркотичного, настає повне розслаблення м'язів, за винятком дихальних м'язів, які продовжують ритмічно скорочуватися (тільки при деяких видах наркозу розслабляються і дихальні м'язи). Стан тонічного напруження м'язів підтримується завдяки надходженню із ЦНС поодиноких імпульсів, які навперемінно збуджують різні м'язові волокна.
Підтримка
